Повідкида́ти но́ги зневажл. — а) дуже стомитися (від надмірного ходіння, танців і т. ін.); б) умерти (про людей); здохнути (про тварин).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
повідкидати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відкидати — відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо не визнавати чогось, не приймати чогось),… … Словник синонімів української мови
поодк... — див. повідк...; напр.: поодкида/ти, поодклада/ти і т. ін. див. повідкидати, повідкладати і т. ін … Український тлумачний словник
звівати — а/ю, а/єш і зві/ювати, юю, юєш, недок., зві/яти, зві/ю, зві/єш, док. 1) перев. 3 ос., перех. Відносити, відкидати вітром що небудь. || Здувати, струшувати вітром що небудь. || Вітром очищати зерно від полови і т. ін. 2) тільки 3 ос., перех.… … Український тлумачний словник
трусити — трушу/, тру/сиш, недок. 1) перех. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти. || Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. || Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати,… … Український тлумачний словник
